На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

Віктимні якості громадян - Являють собою їх особові характеристики, що створюють схильність до неадекватних дій в кримінально небезпечних і інакших критичних ситуаціях, що створюють загрозу для життя, здоров'я, власності і що підвищують можливість стати жертвою. Віктимні якості громадян залежать від їх віку, підлоги, життєвого досвіду, підготовленості до дій в небезпечних ситуаціях, особових особливостей. Виктимность дітей визначається їх недостатнім досвідом, знанням життя і підвищеною прищеплюваністю, а старих людей і інвалідів - обмеженими можливостями в швидкому орієнтуванні в просторі і пересуванням. Переліки віктимних якостей. СИСТЕМА КОЛЕКТИВНОГО ЗАХИСТУ - Сукупність об'ємно-планувальних, конструктивних і інженерних систем і технічних засобів безпечних зон в приміщенні, споруді, призначеному для забезпечення безпеки людей протягом всього часу розвитку і гасіння пожежі або часу, необхідного для евакуації людей в безпечну зону. Федеральний закон від 22.07.2008 м. № 123-ФЗ (ст. 55), СП 7.13130.2009. Кадастровий район - частина території кадастрового округу, в межах якої здійснюється державний кадастровий облік земельних дільниць і ведіння державного реєстру земель кадастрового району.  . Анжу - Анжу (Anjou), историч. обл. в Зап. Франції з гл. містом Анже. Кельтське населення, т.н. андекави, попало під владу римлян при Юлій Цезарі під час підкорення ним Галій, але в 5 в. А. вийшла з складу Римської імперії. У 9-10 вв. неск. раз зазнавала набігів спочатку вікінгів, а потім - норманнов. У 12 в. титул графа А. перейшов до Генріху II Англійському. У 1203 р. обл. відійшла до Франції. У 1366 р. стала герцогством Неаполітанського королівства, але в 1480 р. була повернена Франції Людовіком XI. Перестала існувати як пер. в 1790 р. в рез-ті рев. подій у Франції. ДВОРЯНСЬКІ ЗБОРИ - губернські і уїздні, органи дворянського станового самоврядування в 1785-1917. Збиралися раз в 3 роки. Вирішували станові і місцеві справи, обирали ватажки дворянства, исправников і інш. Після реформ 1860-х рр. займалися в основному становими справами дворянства.

ПЕРЕВЕЗЕННЯ МОРСЬКЕ

- перевезення морем вантажів і пасажирів, здійснювана державними пароплавствами на судах, належних СРСР. К П. м. в закордонному плаванні допускаються на початках взаємності і суду, плаваючі під іноземним прапором. У великому і малому каботажі (див.) використання іноземних судів допускається тільки у виняткових випадках, по узгодженню міністерств внутрішньої і зовнішньої торгівлі і морського і річкового флоту. П. м. регулюється Кодексом торгового мореплавства СРСР (СЗ 1929 р. Х°. 41, ст. 366 з подальшими змінами), постановами Уряду СРСР, наказами і інструкціями (правилами перевезень, тарифним керівництвом) Міністерства морського і річкового флоту, а також наказами Міністерства внутрішньої і зовнішньої торгівлі.
Кодекс торгового мореплавства СРСР (див.) розрізнює наступні види П. м.: перевезення вантажів, перевезення пасажирів, фрахтування судна на час і вояцькі перевезення.
П. м. проводяться на основі СРСР, що затверджується Радою Міністрів гос. плану П. м. По встановленому порядку нарівні з річним планом затверджуються квартальні плани П. м. з щомісячним їх розбиттям. Затверджене планове завдання доводиться до морського перевізника і вантажовідправника. Виконання його складає основний обов'язок підприємств морського транспорту (пароплавства, порту, судна) і вантажовідправників. Безпосередньо з гос. плану П. м. в його місячному уточненні між державним морським пароплавством і вказаним в плані вантажовідправником виникає зобов'язання.
Зміст його полягає в обов'язку пароплавства у встановлені терміни надати придатні до використання за призначенням суду і в обов'язку вантажовідправника у встановлені терміни використати ці судна для завантаження їх вантажами, передбаченими планом. За невиконання зобов'язання встановлена цивільно-правова санкція. Пароплавство сплачує штраф за ненадання тоннажу по встановленому графіку і за спізнення в подачі судів. Вантажовідправник сплачує штраф за непред'явлення вантажів до перевезення і за простій судів внаслідок невчасного надання вантажів, затримки вантажних робіт, вироблюваних відправником, або інших причин, що залежать від нього.
Розміри вказаних штрафів, порядок їх стягнення, умови звільнення від них встановлені діючими нормами (див. СЗ 1934 р. № 35, ст. 281; № 51, ст. 402).
П. м. здійснюється за договорами. Договірні відносини по перевезенню вантажів між державними морськими пароплавствами і господарськими організаціями встановлюються таким чином. На основі річного плану між пароплавством а вантажовідправником укладається спеціальний договір, що має на меті правильну організацію відносин між сторонами по виконанню плану і визначальний порядок пред'явлення вантажів, подачі судів, їх використання і т. п. Однак неукладення такого договору не звільняє сторони від виконання вказаного вище зобов'язання, виникаючого безпосередньо з планового завдання, і від відповідальності за його невиконання. У розвиток і на виконання згаданого річного договору між пароплавством і вантажовідправником укладаються договори морського перевезення вантажів, по яких перевізник (фрахтувальник) зобов'язується перевезти даний вантаж з одного місця в інше морським шляхом, а відправник (фрахтувальник) зобов'язується сплатити за це встановлену плату (фрахт).
Догооор П. м. може бути укладений або з умовою надання для перевезення всього або частини судна, або без такої умови. У першому випадку має місце договір цертепартії (чартер). Чартер укладається при морському транспортуванні масових вантажів, коли відправник може своїм вантажем заповнити все судно або певну частину його. При договорі чартеру судно надається на певний рейс. У чартері встановлюються всі основні умови перевезення. Кодекс торгового мореплавства вимагає, щоб принаймні в чартері були вказані: найменування сторін, розмір фрахту, позначення вантажу, місце вантаження, місце призначення або напряму судна. У практиці торгового мореплавства великим поширенням користуються типові форми чартеров для різних вантажів і різних напрямів перевезень.
Договор П. м. може бути укладений і в формі надання судна не на певний рейс (або рейси), а на певний час. У цьому випадку договір називається тайм-чартер. Коли вантаж є не масовим і перевозиться без умови про надання вантажовідправнику всього судна або певній частині його, то договір П. м. здійснюється шляхом видачі перевізником вантажовідправнику коносамента {див.). Але і при П. м. по чартеру перевізник на вимогу відправника повинен видати коносамент. Перевезення тільки по коносаменту (без складання чартеру) застосовуються при регулярних рейсах.
Сторонами в договорі П. м. є перевізник (фрахтувальник) і відправник (фрахтувальник).
Одержувач вантажу, не будучи стороною в договорі, бере участь у відносинах по перевезенню: його права засновуються на коносаменті. При договорі П. м. перевізник зобов'язаний надати судно, своєчасно доставити в зумовлене місце вантаж і здати його в порту призначення, а відправник - здати зумовлений вантаж до перевезення, сплатити фрахт (провізну плату), забезпечити своєчасне прийняття перевезеного вантажу. Судно, що Надається для перевезення повинне бути завчасно приведене судовласником в мореплавний стан, тобто повністю підготовлене до здійснення даного конкретного рейса із зумовленим вантажем. Повинне бути надане саме те судно, яке передбачене договором.
Державне морське пароплавство при перевезенні вантажів державних і кооперативних організацій СРСР має право замінити зумовлене судно іншим судном, що повністю задовольняє умовам перевезення вантажу, передбаченого для судна, що замінюється, і без збитку для своєчасної доставки вантажу (СЗ 1934 р. № 51, ст. 402).
Як правило, відправник зобов'язаний подати вантаж до борта судна. Підйом вантажу на судно, а також укладання (т. н. стивидорні роботи) проводяться перевізником. Але по угоді сторін або відповідно до звичаїв порту ці обов'язки можуть бути розподілені між сторонами і інакше. За простій судна з вини відправника останній повинен заплатити перевізнику контрсталийні, або демередж (штраф за простій), розміри якого визначаються договором або звичаями порту, а в деяких випадках - затвердженими тарифами. При достроковому вантаженні судовласник сплачує відправнику премию-диспач, що встановлюється звичайно в половинному проти демереджа розмірі.
При перевезенні вантажів державних і кооперативних організацій на радянських судах розмір контрсталийних (демереджа) і диспача визначається: по закордонних перевезеннях - договором, по перевезеннях у великому і малому каботажі - в тарифному порядку.
Фрахт (провізна плата) сплачується, як правило, не уперед, а тільки за перевезений вантаж, за принципом: "немає вантажу - немає фрахту". Розмір фрахту встановлюється в договорі або в тарифному порядку. Державні і кооперативні організації сплачують фрахт і при здачі вантажу до перевезення в порядку, визначеному правилами про розрахунки між соціалістичними організаціями (лімітованими чеками Держбанку, в порядку централізованих або особливих розрахунків через Держбанк).
Прийняття доставленого в порт призначення вантажу проводиться вантажоодержувачем. Відповідальність перед перевізником за неприйняття вантажу, якщо вона не буде знята включенням в договір спеціальної обмовки, несе вантажовідправник.
Морський перевізник відповідає за втрату і пошкодження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту видачі його. Відповідальність морського перевізника за збереження вантажу обмежена в двох відносинах. Він звільняється від відповідальності за втрату і пошкодження вантажу і за затримку в доставці вантажу в термін, якщо ці явища сталися внаслідок обставин, які не могли бути усунені турботами добросовісного перевізника. У ст. 116 Кодексу торгового мореплавства до таких обставин віднесені непереборна сила, небезпеки або випадковість на морі, властивості вантажу і інш.
Обмежений також розмір відповідальності морського перевізника (див. ст. 118 і гл. 10 Кодекси торгового мореплавства).
Під час знаходження судна в морі йому і вантажу, що знаходиться в ньому, непередбаченими обставинами можуть бути заподіяні всякого роду втрати і пошкодження. Ці втрати і пошкодження носять назву аварії (див.).
Для розгляду вимог, витікаючих з договору П. м., встановлений претензійний порядок. Морське пароплавство зобов'язано відповісти на заявлену претензію в трьох- або шестимісячний термін, в залежності від характеру вимоги. У разі повного або часткового відхилення претензії або нерозгляду претензії у вказані терміни може бути пред'явлений позов. Ст. 241 Кодексу торгового мореплавства встановлює одне- і дворічний термін давності і визначає початок течії цих термінів в залежності від пред'явленої вимоги. Позови, витікаючі з договору П. м., пред'являються в суді - по місцю знаходження морського пароплавства. Спори про перебори дозволяються не в судовому, а в адміністративному порядку. Спори, витікаючі з морських експортно-імпортних перевезень, як правило, розглядаються Морською арбітражною комісією (див.) при Всесоюзній торговій палаті. Об міжнародну П. м. див. Радянське морське право.

Джерело: determiner.ru

© 2014-2022  prawo.in.ua