Виборча система - порядок формування виборних (передусім представницьких) органів держави. Виборча система охоплює принципи і умови участі в формуванні органів, що обираються; організацію і порядок виборів і, в деяких країнах, відгуку виборних осіб. Конституційними принципами російської виборчої системи є: загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голосуванні, свобода передвиборної агітації, рівність прав кандидатів при проведенні виборчої кампанії. Система розподілу місць у виборних органах після встановлення результатів голосування. ДЕБЕТОВЕ САЛЬДО ВЗАЄМНИХ РОЗРАХУНКІВ - результат співвідношення платежів і надходжень коштів за певний період, що відображається на особовому рахунку по заліку, при якому сума платежів більше суми надходжень коштів. ФИЛЛЕР - (венг. filler) - розмінна монета Угорщини, рівна одній сотій частці форинта. Анфал Нікитін (Айфал) - Анфал, Айфал Нікитін - новгородский боярин, що змінив Великому Новгороду, поселившись з братами в Двінської землі, він зробився прихильником московського великого князя Василя Дмітрієвича. Розбитий новгородцами, врятувався втечею, розбійничати по Каме і Волзі і був убитий в Вятке Россохиним, таким же, як і він, новгородским утікачем, ушкуйцем-повольником. ТРАДИЦІЯ - ( лати. traditio - передача; оповідання) - 1) історично що склався і ідеї, що передаються з покоління в покоління, погляди, смаки, звичаї, порядки, правила поведінки; 2) звичай, сталий порядок в поведінці, побуті; 3) усна розповідь, переказ. |
Компетентність в психології(competency in psychology) У умовах споживчого об-ва питання про компетентність виникає досить часто. Люди хочуть мати професіонально зібраний і працюючий автомобіль. Вони бажають, щоб їх телевізори лагодили компетентні фахівці. Коли засмічується і тече раковина, кличуть кваліфікованого водопровідника. Ніколи питання про компетентність не встає так гостро, як у випадку, коли мова йде об физ., емоційному, правовому або духовному благополуччі. Про-у твердо упевнено, що люди, що пропонують послуги в області охорони здоров'я, повинні бути компетентні, одинаково як і ті, хто їх вчить. При визначенні компетентності увага приділяється трьом аспектам. Перший відноситься до міри оволодіння потрібними уміннями і навиками; другої - до юридич. відповідності; третій - до питання, чи досить досвідченим є той або інакший фахівець, щоб займатися професійною діяльністю. Поняття "компетентність" вельми розтяжне, оскільки не визначає точної міри майстерності. Цей термін може використовуватися для позначення мінімального, прийнятного, оптимального або вищого рівня кваліфікації. Однак не це звичайно розуміється під "компетентністю". Більшість людей, прагнучих користуватися послугами компетентного лікаря, мають на увазі, що це чол., від к-рого можна чекати високій компетентності. Т. о., в традиційному розумінні компетентність придбаває істотне оцінне значення. Тж і більшість професійних ассоц. і органів ліцензування відчужують від практ. діяльність тих, чия некомпетентність доведена. Що стосується компетентності при використанні таких навиків, к-рі можна виявити, застосувавши ті або інакші критерії оцінки виконання операцій, то її можна визначити з достатньою мірою упевненості. Коли ж компетентність визначається в професії, то їй складно дати чітку характеристику. У психологів компетентність звичайно розглядається в аспекті надання професійних послуг, звичайно клінічного характеру. Мінімальним рівням компетентності прямо адресовані разраб. Американської психол. ассоц. "Стандарти для постачальників психол. послуг" (Standards for providers of psychological services), професійні стандарти наглядових комісій (PSRC) і органів контролю за гарантією якості, належних послуги, що оплачує третій стороні. Визначення професійної компетентності тісно пов'язане з питанням, що собою представляє психологія як професія. Обличчя тієї або інакшої професії повинні служити об-ву і мати для нього значення, володіти великим об'ємом знань і, як правило, користуватися винятковими правами, наданими їм об-вом. Так, про-у звичайно визнає право професії контролювати торгівлю своєю майстерністю і передбачає, що професійні орг-ции повинні стежити за діяльністю своїх членів. Професія як рід діяльності, однак, полягає у володінні конкретними знаннями і певними навиками. Ці навики можна оцінювати безпосередньо, використовуючи спеціальні критерії для визначення міри адекватності виконання операцій. Для оцінки на основі виконання операцій необхідно мати доказ того, що фахівець володіє необхідною кількістю навиків. Хоч ці навики можна придбати і в школі, мн. засвоюють їх, працюючи як учні і асистенти доти, поки не досягнуть рівня компетентності, що дозволяє самостійно здійснювати професійну діяльність. Нек-рі вважають, що такий же підхід потрібно застосовувати і відносно професійних психологів. Вони вважають, що остаточним критерієм в оцінці компетентності професіоналів виступає клієнт. Вони вважають, що особисту компетентність можна оцінити за допомогою завдань в ролевих грі або записів сеансів терапії, к-рі, напр., можуть оцінити супервизори. Вони вказують на те, що компетентність м. би. визначена шляхом оцінки дій при терапевтичній роботі. Оцінка компетентності повинна визначатися мірою користі, що приноситься професіоналом споживачу. Джеральд Кучер аналізує поняття компетентності і висловлює сумніви в тому, що совр. методи посвідчення кваліфікації психологів здатні розмежувати мінімальний і вищий рівні компетентності. Він зазначає, що компетентність може варіювати в залежності від професійної послуги, що пропонується, і тоді не позбавлена основ думка, що, можливо, було б краще розглядати компетентність як стан, а не як характерну рису. Дениел Б. Хоган, пишучий про визначення психол. практики і статуті психотерапевтів, зазначає, що прогнозувати компетентність складно, якщо не можна адекватно оцінити терапевтичний процес. Він вважає, що, поки ми не можемо встановити чіткий зв'язок між посвідченням кваліфікації і успішністю лікування, важко визначити і компетентність. Намагаючись прояснити нек-рі з питань, що стосуються посвідчення кваліфікації і компетентності, Артур Вінс і Джон Менне зазначають, що існує неск. важливих стадій, к-рі повинні бути пройдені до досягнення компетентності. По-перше, соотв. університетська спеціалізація і повчальні програми повинні давати базові знання, обов'язкові для всіх психологів. Хоч знання і є важливим компонентом становлення психолога, самі по собі вони не гарантують компетентність. Співпадаюча з нею стадія - це придбання практ. досвіду під спостереженням фахівців (супервизоров), к-рі оцінюють у учня міру оволодіння соотв. навиками і здатність діяти професіонально і компетентно. У цьому контексті необхідно визнати, що професія дійсно має на увазі великий об'єм знань, але що самого по собі володіння навиками недостатньо для підтвердження компетентності. Ліцензування має на меті засвідчити, що кожний кандидат на отримання ліцензії придбав базові знання по психології, а тж оцінити якість підготовки супервизора і досвіду кандидатів, звичайно на основі розгляду рекомендацій, що нерідко доповняється письмовими або усними екзаменами. Ліцензування тж надає споживачу гарантії того, що з некомпетентними або з не дотримуючими етику людьми обходяться соотв. образом. Якість ліцензування залежить від рівня роботи екзаменаційного підрозділу ліцензійного комітету. Гос. екзамен на право займатися професійною практикою просто підтверджує, що кандидати придбали базові знання по психології. Хоч завжди залишається можливість того, що кандидат не засвоїв необхідні базові знання, трапляється тж, що і програма, к-рую він пройшов, не забезпечила отримання достатнього об'єму таких знань. Іноді вважається, що ліцензування і атестація повинні бути процедурами швидше добровільними, чим обов'язковими. Затверджується, що про-у повинно мати право вдаватися до послуг як ліцензованих фахівців, так і - на свій страх і ризик - неліцензованих, точно так само як можна користуватися послугами простого бухгалтера, а не дипломованого аудитора. Необхідно провести відмінність між компетентністю початкового рівня і подальшою компетентністю. Компетентна професійна практика має на увазі хорошу обізнаність фахівця про досягнення в своїй області. Мн. закони про ліцензування психологів вимагають участі в програмах безперервної освіти, хоч складно оцінити, чи є це гарантією засвоєння фахівцем нових знань. Іноді вважається, що скоро наступить час, коли фахівці будуть періодично пройти ліцензування. Ймовірно, це зажадає розвитку методів оцінки базових знань, міри підтримки навиків, а тж рівня засвоєння нових досягнень в своїй області. Увага до проблеми компетентності привела до здорових сумнівів у відношенні совр. процедур атестації і ліцензування і розумінню необхідності їх дослідження. Др. слідством цього стало більш чітке визначення об'єму базових психол. знань, а тж прояснення того, що являє собою докторську освіту. Треба сподіватися, що з розвитком психології як професії і як науки визначення компетентності буде продовжувати вбирати в себе нові тенденції. Див. також Американська психологічна асоціація, Просування по службі, Професійна етика Н. Ебеліс Джерело: vocabulary.ru | ||
© 2014-2022 prawo.in.ua |